Анатолій Хостікоєв обвинуватив керівництво Національного театру Франка у рейдерському захопленні

Народний артист України Анатолій Хостікоєв у відвертому інтерв'ю описав внутрішні конфлікти та політику ізоляції у головній театральній сцені країни. Актор назвав події під час пандемії схожими на рейдерське захоплення та розкриває історію боротьби за владу після смерті Богдана Ступки.

Перевод ИИ

Текст статьи доступен на языке оригинала.

Нажмите кнопку «Перевести статью» выше, чтобы сгенерировать перевод с помощью ИИ.

Оригинальный контент

Источник

«Це було дуже схоже на рейдерське захоплення Театру Франка» Народний артист, лауреат Шевченківської премії Анатолій Хостікоєв дав «Главкому» одне з найвідвертіших інтерв'ю У свої 73 легендарний актор та режисер зустрічає журналістів у білій «Ниві». Одразу після розмови тисне на газ і мчить за Київ – на екстремальні перегони. Така ж адреналінова сповідь вийшла й у нас з ним після прем'єри його вистави «King Лір. Версія». У першій частині великої розмови актор і режисер не лише відповідає на критику своєї нової постановки, а й відкриває завісу над багаторічними конфліктами за кулісами першої сцени країни – Національного театру імені Франка. Розповідає про колег, які прийшли на його прем’єру, але досі не можуть «вийти з коми» і вичавити з себе «дєжурне» «вітаю!». «Рятуйтеся, хто може – провал!». Розповідає, як колеги перед прем'єрою легендарного «Кіна IV» теж розпускали чутки, щоб знищити виставу. А вона з аншлагами йшла понад 20 років. Огірки замість інфаркту. Згадує вбивчу рецензію відомого критика, після якої «інший режисер би повісився», а Хостікоєв спокійно закручував банки на дачі. «Мені дзвонили і казали: якщо рот не закриєш...», – відтворює історію боротьби за театр після смерті Богдана Ступки. Розкриває таємницю «заповіту» Ступки та згадує міністра культури, який затикав йому рота і ламав головний театр через коліно. Повторює: 15 років не отримував нових ролей, і пояснює політику Богдана Ступки та Станіслава Мойсеєва, які ізолювали його від нових постановок. Події в театрі під час пандемії вже за головного режисера Богомазова називає «дуже схожими на рейдерське захоплення». Відповідає на питання, чому нинішні режисери не запрошують у свої вистави? І тому доводиться ставити самому. Та підтверджує дуже помітне явище: в головному театрі тепер співіснує кілька труп, які мало де перетинаються між собою. Можна по-різному оцінювати фігурантів усіх цих історій і конфліктів. Але Хостікоєв перший, хто говорить так відверто – без звичних театральних реверансів: про амбіції свої і чужі, про клани, про образи, владу, заздрість, успіх і ціну, яку доводиться платити Актору. І це лише перша частина інтерв'ю.