Владельцы исторических зданий в Львове безжалостно уничтожают аутентичные печи перед зимой

Чому нові львів'яни безжально нищать автентичні печі у Львові напередодні важкої зими 5-кутна піч з рельєфом «вельвет» у 4-поверховому будинку 1910-х років була в робочому стані й потребувала лише косметичної профілактики. У під'їзді 110-літньої львівської кам'яниці під ногами шурхотить дрібний керамічний пил, а з дверей однієї з квартир виносять важкі білі мішки. Всередині — не просто залишки будівельного сміття, а розтрощена кремова п'ятикутна піч фабрики «Лето» (Leto), виготовлена в Чехії на початку XX століття та привезена до тогочасного Лемберга в дерев'яних ящиках із тирсою. Разом з кахлями на звалище відправляють автентичний дубовий паркет та столярку, пише DailyLviv.com. Ця історія, що розгортається у вересні 2026 року, висвітлює глибинний конфлікт між збереженням спадщини та «євроремонтами», а також гостру проблему практичної виживаності міст в умовах воєнного стану. Хроніка одного демонтажу: знищити, щоб «не заважало» Про випадок у центрі Львова розповів реставратор Андрій Каменщик, який тривалий час займається порятунком і відновленням старовинних печей. За його словами, 5-кутна піч з рельєфом «вельвет» у 4-поверховому будинку 1910-х років була в робочому стані й потребувала лише косметичної профілактики: відмивання бруду, заповнення швів та очищення попільникових заглушок. Попри вмовляння фахівців та аргументи про те, що будівля є пам'яткою місцевого значення, власники вирішили позбутися автентичних елементів задля реалізації сучасного дизайн-проєкту. Андрій Каменщик, реставратор: «Печі їм не потрібні, одну я встиг викупити і розібрати, а цю 2 вересня розламали і завантажили в білі мішки. Я довго радив власниці не розбирати, піч в чудовому стані, робоча... Радив залишити альтернативне джерело опалення. Пояснював, що без електрики котел не працює, а піч на газу чи на дровах чудово гріє. Але люди не вірять в блекаути. Мені принципово не віддали під акуратну розбірку моїми людьми наступного тижня, а демонстративно дали наказ на знищення вже негайно. Ще й заплатили демонтажникам за це». Знищена піч була виготовлена чеською фабрикою «Лето» й доставлена до Львова за часів Австро-Угорщини. Тогочасні господарники інвестували в ці конструкції значні кошти, а сьогодні вони стають жертвами швидких перепланувань. Андрій Каменщик: «А піч була від фабрики Лето. Її везли в ящиках з тирсою з далекої Чехії, на продаж в королівське столичне місто Лємберг. Єврейські домовласники платили за неї золотими ринськими гульденами або срібними коронами, щоб через 110 років її просто розвалили на сміття». Енергетична безпека vs. «дизайн-проєкту» Втрата автентичного опалювального приладу — це не лише естетична й культурна шкода, а й нехтування базовими правилами безпеки. В умовах постійних загроз для енергетичної інфраструктури, ракетних обстрілів та ймовірних вимкнень електроенергії наявність автономного джерела тепла в міській квартирі залишається критично важливою. Багато львів'ян, які зберегли та відреставрували свої печі, підтверджують їхню функціональність під час попередніх блекаутів. Божена Іваницька, мешканка історичного будинку «Маю два такі оригінальні пʼєци. Робили ремонти, але стіни, всі внутрішні двері, паркет і пʼєци зберегли і відреставрували. Коли були відімкнення світла, то пʼєци дуже рятували ситуацію. І дешевше, ніж індивідуальне опалення. Та й гарно ж. А в сусідньому будинку люди розбили автентичний мʼятно-кремовий камін... Перші власники, які втекли від совєтів, колись спеціально приїжджали і просили дозволу зайти в хату і сфотографувати його як найяскравішу згадку, а каміну вже не було». Досвід показує, що функціональні печі зберігають навіть у навчальних закладах, де вони виконують роль резервного джерела обігріву. Олена Вареца, львів'янка: «У малого в школі сучасне опалення, але пічки зберегли. Розмістили в тих кімнатах початкові класи. Вчителька каже, що прогрівають ще до опалювального сезону, щоб малеча не мерзла. Так, займає місце в класі, але вони продовжують функціонувати. А вдома, у кутку, це ж окраса та затишок». Естетичний дефолт і проблема «нових власників» Подія викликала гостру дискусію в соціальних мережах. Частина дописувачів обурюється низьким рівнем культурної обізнаності нових власників нерухомості, які сприймають старовинні квартири лише як «квадратні метри» під перепланування. У коментарях підкреслюють, що демонтаж автентичних деталей знижує ринкову та історичну цінність майна, а також знищує специфічний шарм давніх міст. Анна Козоріз, дизайнерка: «Це не звичайна власність, скажу як дизайнер. Хочете розібрати — будь ласка... Але ламати, коли вам вже сказали про цінність — це вже свідоме шкідництво. Тим більше, що розібрати і навіть продати іншій людині там і власними руками можна без пошкоджень». Олена Деревська, дописувачка: «Це якісь ментальні нащадки люмпенів 1917 року. Точно такі десь по сільських громадах тримають на горищах напівзнищені ікони XV–XVI ст., але принципово не віддають реставраторам, хай ліпше згниє». Водночас у дискусії лунає думка, що нівелювання спадщини притаманне не лише новоприбулим мешканцям, а є наслідком загальної відсутності системного контролю з боку муніципалітету та низької просвітницької роботи. Олена Дворкіна, львів'янка: «Таке робили і львівʼяни, які тут народились і 10, і 15 років тому. Натомість знаю приклади якраз тих, хто переїхав до міста, купляв старі помешкання та реставрував столярку, пʼєци і все інше». Економіка та культура відновлення: проти течії Попри регулярні випадки демонтажу, у місті формується ринок реставрації та повторного використання матеріалів. Фахівці зазначають: відновлення старовинної печі або придбання реставрованого комплекту нерідко обходиться співмірним, а іноді й вигіднішим за купівлю нових імпортних аналогів. За оцінками майстрів, вартість однієї нової керамічної кахлі високої якості коливається від 300 до 600 гривень, тоді як повний сучасний пічний комплект може коштувати 40–50 тисяч гривень. Андрій Каменщик: «Зменшують ринкову вартість свого помешкання. Потім нові покоління будуть зривати китайський керамограніт з підвісними стелями і купляти за грубі гроші автентику, реставрувати розписи і ліпнину. Вже і зараз таке відбувається: ми продали за цей рік кілька гарних печей адекватним новим власникам старої нерухомості, які мають смак». Як приклад вдалого використання спадщини майстри наводять кейси, коли демонотовані у Львові печі адаптують в інтер'єри інших міст за участю професійних архітекторів, даючи старовинній чеській та австрійській кераміці друге життя. Системний виклик для історичних міст Випадок із пічкою фабрики «Лето» є типовим не лише для Львова, а й для Ужгорода, Чернівців, Києва та інших міст із давньою забудовою. Відсутність дієвих механізмів штрафів за знищення внутрішнього убранства пам'яток та прогалини в законодавстві щодо захисту інтер'єрів призводять до того, що долі історичних деталей залежать виключно від особистого смаку та свідомості конкретного власника. Поки одні господарники витрачають роки на збереження дубового паркету та столітніх кахлів, інші продовжують виносити на смітник матеріальну історію, міняючи її на стандартизовані рішення. Ось приклад , як львівська піч , завдяки гарним архітекторам і дизайнерам, була відновлена в старій кам'яниці в первісному вигляді в Івано- Франківську.